Шатровий дах у гімназії та колегіумі: провал чи перемога?
Ось уже тиждень, як соціальні мережі буквально вибухнули в словесній перепалці відносно того, хто поділяє чи не поділяє думку депутата міської ради Василя Остапчука, який на своїй сторінці в Фейсбук прокоментував ситуацію щодо реконструкції дахів в НВК «Гімназія імені Лесі Українки – школа І ступеня» та міському колегіумі. Цитую: «Новоград-Волинська гімназія. Будівництво даху за рахунок обласного бюджету – провалено. Частина грошей – повертається туди, звідки прийшла. Добудова – за рахунок міського бюджету. Кому видати премію в 150% і кого необхідно звільнити з посади?». У відповідь на це начальник управління освіти та науки міської ради Тетяна Ващук прокоментувала ситуацію так: «Реконструкцію даху НВК «Гімназія імені Лесі Українки – школа І ступеня» відповідно до укладеної угоди 30 липня 2016 як переможець проведених відкритих торгів (до речі, з початку 2016 року відкриті торги двічі не відбулися) здійснює підрядник – ТОВ «РОС»м. Житомир. Роботи розпочаті підрядником у вересні місяці, проте перший транш коштів, які були виділені з державного бюджету, надійшов лише 28 жовтня 2016 року в сумі 500 тисяч грн. Решта – 2,5 млн. грн. надішли у другій половині грудня. Облаштування шатрового даху – це складний інженерний проект, а враховуючи те, що існуюча плоска покрівля не розкривалася, здійснювався цілий комплекс підготовчих робіт, які вимагали значних зусиль та виготовлення додаткових конструкцій. Станом на 28 грудня ці роботи завершені, а це становить близько 80% всіх запланованих робіт. Освоєно 1 млн. 600 тис. грн державних коштів. Не сприяли вчасному терміну виконання робіт також складні погодні умови: дощі, снігопади, ожеледь протягом листопада-грудня. У 2017 році роботи будуть продовжені».
У ході подальшого обговорення під хвилю обурення потрапив і колегіум, в якому теж наразі тривають будівельні роботи шатрового даху. Тож ми вирішили: слова словами, а краще на власні очі побачити проблему і поспілкуватися з керівниками цих двох освітніх закладів, аби з’ясувати реальний стан речей.
КОШТИ ДЕРЖАВИ: ПОВЕРНУЛИ ЧИ ЗАЛУЧИЛИ?
Отож, вирушаємо в гімназію. Ще здалеку в очі впадає просторова будівля, на якій дійсно триває будівництво даху. Дерев’яні конструкції добре проглядаються під променями зимового сонця, частину з них вже накрито сучасною яскраво-бордовою металочерепицею. Стукіт, що його чути всередині, не дає забути про те, що десь там, на горі, тривають будівельні роботи. Керівник навчального закладу Юрій Антонович Рошка пояснює, що роботи, які розпочалися у вересні, не припиняються, були хіба що «маленькі перерви на свята». Директор пояснює, що і сам добре розуміє, що це викликає певні незручності під час навчального процесу, утім коли постало питання будівництва ось такого масштабу, то обирати довелося «из двох зол меньшее». Тобто, або запускати ремонт даху восени, або ж відмовитися від проекту й успішно забути про кошти, які вдалося залучити з державного бюджету. А це 3 млн. 178 тис. грн. Саме за стільки компанія- підрядник під час проведення тендеру пообіцяла зробити такий довгоочікуваний для школи шатровий дах.
Трішки передісторії. Типові проекти, на кшталт гімназії, почали будувати в Україні у кінці 80-х, на початку 90-х років (уже минулого століття). І мали вони в своїй основі дах з м’яким покриттям: рубероїдна основа, добряче просякнута смолою, яка не мала під собою утеплення: стеля взимку промерзала, улітку ж та смола нагрівалася до небачених температур і прогрівала класи так, що знаходитися там було просто неможливо. До того ж під силою таких температур уже за 3-5 років руберойд коробило, і починалися перші проблеми у новозбудованої будівлі. Стелі та стіни заливало водою, в класах стояла вологість, розмножувався грибок, зрештою потрібно було ремонтувати не тільки дах, а й внутрішні кімнати. Увесь цей час доводилося ремонтувати дах локально, адже коштів на заміну такого даху як завжди не вистачало. Схожа доля спіткала і наші школи, про які сьогодні йде мова. Тож і не дивно, що в одному з коментарів на ФБ було написано «скільки себе пам’ятаю, постійно доводилося здавати гроші на ремонт даху», бо ж дольова участь батьків у цій справі завжди мала місце.
За словами директора гімназії Рошки, проблема даху НВК існує стільки, скільки існує будівля. «Клаптикові» ремонти – це все одно, що «ямковий» ремонт доріг: бажаного результату не давали. За роки існування цього закладу неодноразово порушувалося питання щодо повної заміни даху, і в 2013 році адміністрацією школи та педагогічним колективом було прийняте колегіальне рішення замовити ліцензійне технічне обстеження приміщення. Результат, висновки та пропозиції були очікуваними: існуючі конструкції непридатні до експлуатації, несуть небезпеку для життя та здоров’я учнів, і рекомендовано замінити існуючий дах на дах з шатровим покриттям. З тих пір справа і закрутилася. У 2014-2015 н.р. було виготовлено проектно-кошторисну документацію та включено школу у проект соціально-економічного розвитку міста. І ось спільними зусиллями, за ініціативи першого заступника міського голови С. Ю. Колотова та безпосередньої підтримки депутата Житомирської обласної ради С. А. Нусбаума, на березень 2016 року було підготовлено та подано документи на розгляд Міністерства регіонального розвитку, для залучення коштів на ремонт з державного бюджету. Рішення прийшло лише в кінці весни, і в постанові Кабміну від 11 травня 2016 р. № 362-р було включено гімназію до переліку об’єктів, що можуть реалізовуватися у 2016 році за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку. Це було лише попереднє рішення, однак самі кошти ще не надійшли. Щоправда тендер у 2016 році двічі так і не відбувся (у лютому та квітні), лише з третьої спроби вдалося визначити підрядника.
Проблема в тому, каже директор, що за обсягом на виконання цих робіт потрібно мінімум півроку. Хоча за угодою взагалі передбачено більше двох років. Тобто це довготривалий шлях. І було б добре, якби фінансування припало якраз на літо. Однак першу частину коштів, що передбачалася на серпень, зняли і перенесли на жовтень. А основне фінансування поставили на грудень місяць.
Йшла підготовча робота. Потрібно було скласти календарний графік, що за чим завозити, фактично на це пішов останній місяць літа. Перші роботи розпочалися у вересні. Огородили приміщення, поставили додаткових чергових, проводили бесіди з батьками.
Дуже багато потрібно було виконати робіт. Цегла, кладка, лісо- та пиломатеріали, деякі конструкції замовляли навіть у Києві на заводі, і для їх виготовлення теж потрібен був певний термін. У цьому випадку їх робили протягом двох місяців. На всі ці роботи пішла осінь. Найскладніші і найтяжчі роботи вже були виконані на початок грудня. Розпочалося каркасне спорудження, і тут теж виникали певні складності, адже все це потрібно було подати на висоту, а в місті у нас не так багато кранів. Через це були певні затримки. Але будівництво не припинялося. На кінець року вийшли з тим, що в школу закуплено 2000 м² металочерепиці, три класи уже закриті, накривається четвертий з дотриманням усіх технічних вимог.
У кінці жовтня надійшли перші 500 тис. грн., і на кінець грудня решта 2,5 млн. грн. Оплатили виконані роботи (липових актів виконаних робіт ніхто не писав), загалом освоїти вдалося на кінець року 1 млн.600 тис. грн. державних та 140 тис. грн. з міського бюджету (як співфінансування), решту (за законом) повернули державі. Утім сьогодні потрібно говорити про те, не скільки повернули, а скоріше про те, скільки все ж таки вдалося залучити в місто, каже директор.
На запитання, як плануєте завершувати розпочату роботу, Юрій Рошка відповідає:
«Компанія взяла на себе зобов’язання завершити усі роботи. У порівнянні з тим, що зроблено, залишилося 20%: покрівельні роботи, водовідведення, прибирання будівельних відходів. Під час виконання робіт виникли й інші, непередбачувані проблеми. Ми викликали проектантів, які погоджуються з тим, що в деяких місцях необхідні додаткові роботи. Тож спільно з управлінням освіти і науки прийняли рішення про те, щоб звернутися до міського голови та депутатів міської ради з листом, аби з бюджету виділити кошти на завершення цього об’єкту. Думаю, що навесні нам удасться усе закінчити. І питання даху забудеться не на один десяток років, каже на завершення нашої розмови директор.
КОЛЕГІУМ: ПРОВАЛ ЧИ ПЕРЕМОГА?
Далі вирушаємо до колегіуму. Картина схожа. Дерев’яні балки по всьому периметру даху, люди невпинно працюють над перекриттям. Мене зустрічає директор Камілія Домініківна Седлецька, проводить екскурсію по закладу і показує наслідки багаторічної проблеми. Картина, м’яко кажучи, вражає: крізь металеві конструкції в спортзалі, після літнього ремонту знову виступає іржа, і корозія тихенько робить свою недобру справу; на підлозі, де ще декілька місяців тому свіжою фарбою вимальовували розмітки спортивного поля, вилущені «залисини», стіни малого залу в місці протікання води зі стелі облуплені та потріскані (їх, пояснює директор, будівельники порекомендували не ремонтувати до завершення перекриття даху, немає сенсу, кажуть), а в кімнаті для вчителів фізкультури не те, що мокро, а прямо капає зі стелі, а на підлозі, аби не дати воді втекти на нижній поверх, підставлені великі бочки.
Далі очільниця освітнього закладу розповідає, що проблема з дахом у колегіумі не першого дня та року. Ще у 1998 році адміністрація колегіуму неодноразово зверталась до представників німецької фірми «ХОХТІФ», яка будувала школу, що існують проблеми з дахом (це був ще гарантійний термін). Відповіді не було. А потім звернулись з офіційними листом до пана Канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера. У листі було вказано, що через два роки експлуатації школи (школа була побудована у 1994 році) у багатьох місцях став протікати дах. У класах затікала стеля, стіни, вікна. Особливо критичне становище було вже тоді у спортивному залі, в якому корозія пошкодила 1/3 частину внутрішніх металевих ферм, а також розпочалась корозія на металевій стелі спортивного залу. Через місяць-два до школи приїхав представник болгарської будівельної фірми «Болгарбуд», який залатав окремі ділянки даху спортзалу. Це ненадовго. Через рік дах тік знову.
Ми не сиділи, склавши руки, зверталися в різні неурядові організації, брали участь у ґрантових проектах, проте це не дало результатів. Декілька разів дах перекривався поетапно: 1 блок за проонівською програмою, через 3-4 роки другий, а потім третій.
Спортзал за цей період перекривався двічі.
Ситуація ще більше ускладнилась в останні 6-7 років. Дах протікає по всьому периметру школи, а також усередині приміщення на стиках блоків. Зі стін, вікон, навіть при найменших опадах тече вода, заливає кабінети (змушені переводити учнів з класу в клас), обвалюється штукатурка, декілька разів відбулось замикання в електрощитових шафах, вибивало світло.
За багато років у школі перебували спеціалісти-будівельники різного штибу. Ніхто не міг установити причину. Єдине правильне рішення – це повна реконструкція даху. І ось, нарешті, після багатьох років проблема стала вирішуватись позитивно. У 2016 році з міського бюджету було виділено 2,8 млн. грн. Відбувся тендер, визначився підрядник ТОВ «РОС» м. Житомир. Розпочалися роботи. У силу обставин тривають вони й досі. На кінець року вдалося виконати поки що третину від запланованого, на що було використано 863,723 грн. Закінчити планують невдовзі.
Користуючись нагодою, директор висловлює щиру подяку міській владі за швидке реагування на цю проблему та практичне її вирішення. Для педагогічного, учнівського колективів, батьків – це не провал, а дієве вирішення багаторічної проблеми.
Так, хотілося б, щоб підрядник уклався в терміни, які він обіцяв, угода заключена на 2016-2017 роки. «Але ми радіємо, що нарешті йде будівництво даху. Ми неодноразово висловлювали своє незадоволення, обурення підряднику щодо затягування термінів. Переймалась цією проблемою міська влада. Через день-два піднімались на дах перший заступник міського голови Колотов С.Ю., заступник міського голови Гвозденко О.В., начальник управління освіти і науки Ващук Т.В., які висловлювали свої претензії до підрядника. А далі, що? Судитись, ще затягувати час?
Незважаючи ні на що, – каже Камілія Домініківна, – ми радіємо, що йдуть роботи, що серйозна проблема, яка багато років існувала, вирішується. І це головне! І не треба шукати проблему на рівному місці, коментуючи все той же Фейсбук».
Коментуючи цю проблему, незалежний технічний експерт, інженер технічного нагляду Сергій Косінський зазначив, що у цьому році він здійснює технічний нагляд за всіма об’єктами, які будуються або ремонтуються у галузі освіти Новограда-Волинського. Він має контролювати, аби всі ці об’єкти відповідали діючим технічним та законодавчим вимогам і нормам. Чому нині ремонтуються дахи? Бо ті м’які покрівлі, що побудовані на багатьох новоград-волинських школах, не підходять для нашого клімату, не витримують його різких перепадів і руйнуються. Нічого кращого для нашого кліматичного поясу, зауважив, Сергій Васильович, ще не придумали, як шатровий дах, що його нині зводять у колегіумі та гімназії. А освоїти мільйонні кошти за місяць не змогла б ніяка будівельна організація. Тож, на думку незалежного експерта, проблема надумана. Рішення з самого початку приймалося правильно, і депутати самі ж за нього і проголосували.
P.S. Особисто я взагалі не прихильник подібних дебатів у соціальних мережах. Так, проблема дійсно існує, і це не проблема конкретної людини, а проблема нашого суспільства, нашої держави в цілому. Недолуге законодавство у проведенні таких ремонтних робіт наводить на думку, а чи не є це схемою все тієї ж держави повертати таким чином кошти назад у бюджет. А ми від своєї безвихідності просто пишемо в соцмережах те, що часто не можемо сказати один в одному в очі. То що це: пошук винних чи нагородження непричетних?!
Діана ГОРОДЕЦЬКА
Незалежна інформаційно-громадська газета „Час плюс“ № 3 від 19 січня